Підвищити роздільну здатність: більше, а не вигадано

«Підвищити роздільну здатність» збільшує готовий арт обкладинки до роздільної здатності для друку, підсилюючи вже наявне на картинці, а не вигадуючи деталі, яких там ніколи не було.

Пробні відбитки ШІ навмисно малі. Кожна операція на панелі працює приблизно з одним мегапікселем — цього досить, щоб оцінити обкладинку на екрані, і досить дешево, щоб запускати операцію десяток разів, поки ви визначаєтеся. Книга в м’якій обкладинці 6×9 дюймів за 300 DPI вимагає 1800×2700 пікселів, і жоден пробний відбиток не наближається до цього.

«Підвищити роздільну здатність» закриває цю прогалину, і це останній крок, який слід робити. Воно зчитує арт на вашому полотні в значно більшому розмірі, ніж будь-яка інша сцена, збільшує його й підсилює краї та текстуру, що вже є. Воно не вигадує того, чого там ніколи не було, — про це говорить примітка під кнопками цілі, і розуміти її слід буквально. Вашій типографіці все це не потрібне: назви й імена авторів — живий векторний текст на шарі над артом і вже чіткі за будь-якого розміру.

Як ним користуватися

1. Завершіть арт, перш ніж збільшувати
   Порядок тут важливіший, ніж будь-де на панелі. Кожна зміна після підвищення роздільної здатності — заміна фону, редагування персонажа, виправлення ділянки — віддає полотно операції, що працює в розмірі пробного відбитка, і збільшення, за яке ви заплатили, зникає. Спершу доведіть картинку до ладу, потім збільшуйте.
2. Відкрийте сцену й перевірте джерело
   Сцена зчитує арт із полотна автоматично, але не так, як інші: вона бере те саме зображення в значно більшому розмірі, а не в розмірі пробного відбитка, бо зменшувати картинку на вході у збільшувач означало б звести операцію нанівець ще до її початку.
3. Виберіть ціль
   Три кнопки: «2×» — для електронної книги й екрана, «Друк 300 DPI» — для друкованого шляху та «4×» — для найбільших форматів книги. «2×» завжди подвоює. «Друк 300 DPI» спершу вимірює ваш арт і просить стільки разів, скільки потрібно, щоб досягти 1800×2700 пікселів, — двічі для великого пробного відбитка, тричі чи вчетверо для малого, — а «4×» завжди йде до максимуму. Вибирайте те, що потрібно для роботи: вихід за її межі лише обтяжує файл.
4. Запустіть і роздивіться край
   Один кредит. Результат має вкладки «До» та «Після», тож перемкніться на «До» й роздивіться край, текстуру, лінію такелажу: саме там видно, що операція зробила, а чого — ні. Розміщення результату підвищення роздільної здатності кладе його на полотно як є, оминаючи додатковий прохід збільшення, який інші сцени виконують, коли ви розміщуєте їхні пробні відбитки, бо це зображення вже пройшло один.

Що він розв’язує

Збірник головоломок, чіткий на екрані й м’який у друці

Видання з малим вмістом друкують у великому розмірі й розглядають зблизька — саме така комбінація викриває обкладинку розміру пробного відбитка. Файл, схвалений на ноутбуці, перетворюється на м’яку, ледь пластикову передню сторону на друкованому примірнику. Збільште перед експортом — і різниця проявиться вже в першому фізичному пробному примірнику, який ви замовите.

Той самий арт на значно більшому форматі

Арт, що тримав книгу в м’якій обкладинці 5×8, тепер має заповнити планер 8.5×11, а кожен додатковий дюйм за 300 DPI — це більше пікселів, яких у картинки ніколи не було. Для цього й призначено кнопку «4×»: тут ви женетеся не за різкістю, а за площею.

Обкладинка, що пережила п’ять операцій

Бриф, потім оновлення, потім заміна фону, потім виправлення ділянки — цілком звичайний шлях, і кожен із цих кроків повертав полотно в розмірі пробного відбитка. Те, що ви зрештою тримаєте, — добра композиція в малій роздільній здатності. «Підвищити роздільну здатність» — єдиний крок, що перетворює цю історію на файл із достатньою кількістю пікселів для експорту.

Поширені запитання

Чи додає воно деталі, яких не було?

Ні, і сцена так і каже під кнопками цілі: вона не додає штучних деталей, а підсилює краї й текстуру, зберігаючи їх. Обличчя, що в розмірі пробного відбитка розмите, стає більшою розмитістю з чистішими краями. Бракуюча деталь — робота для операцій, що генерують пікселі: виправте ділянку через «Виправлення ділянки», доки зображення ще мале, а потім збільшуйте.

Яку ціль вибрати?

Підбирайте під завдання. «2×» вистачить для обкладинки електронної книги й для екрана. «Друк 300 DPI» зчитує розмір вашого арту й підбирає коефіцієнт, що перекриває сторінку 6×9 дюймів за 300 DPI, тож це двічі, коли пробний відбиток уже великий, і тричі чи вчетверо, коли ні. «4×» виправдовує свій кредит на великих форматах і на повних розгортках, де арт мусить покрити задню обкладинку, корінець і передню в друкарській роздільній здатності.

Чи робить це мою обкладинку готовою до друку?

Воно робить шар арту достатньо великим, щоб добре надрукуватися, — а це скромніше твердження, ніж здається. Файл, готовий до друку, — це експорт студії: ваш формат книги, вильоти, ширина корінця й 300 DPI, зібрані з обох шарів за один прохід, — і цей експорт нічого не коштує, як і все інше в студії, окрім самих операцій ШІ. «Підвищити роздільну здатність» відкриває друкарський шлях; експорт — це те, що ним проходить.

Пов’язані інструменти

Усі 11 ШІ-інструментів →